Історія
Перша письмова згадка про село відноситься до 1602 р.
Назви: 1773 — Viska, Wisky, 1800 — Viszka, 1808 — Viska, Wysska.
Село заснували два солтиса та переселенці початку XVII століття не території, яка належала Ужгородсько-Невицькій замковій домінії графів Другелітів. У 1632 році у селі нараховувалися 40 сімейств. У 1715 році тут було вже 22 господарства.
У Вишка на Закарпатті побутує обряд, пов'язаний з вогнем. На свято Петра і Павла в Вишці та ближніх селах Люта та Тихий палять великі ватри на лісових виступах, урочищах, полонинах. Називають ці ватри «субітками»[1]. Це конструкція, яка готується до урочистого підпалу. Використовують на субітку бук та березу. Із високих бучків роблять жердини висотою від 5 м, їх закопують у землю на 1-2 м.
Установлені букові жердини хлопці зв'язують згори товстим дротом, перекладають 2-3 метровими поперечинами й на них накладають висушені березові гілки. Виходить конусоподібна чи трапецієвидна конструкція. Її згори ще обкладають високими сухими березами.
Жителі Великоберезнянщини здавна займаються випасанням корів. Пастухи доглядали за худобою, очищали пасовища від старих дерев та чагарників. Першими будівничими субіток були саме пастухи, підлітки та юнаки, які гуртом випасали кожен свою худобу.